Хто відокремлюється, той шукає власного бажання | й кепкує з усякої розумної поради.
Дурний у розумі не кохається, | він лише свій дотеп виявляє.
Із злом приходить і погорда, | а з ганьбою й сором.
Глибокі води - слова уст людини; | струмок розливний, мудрости джерельце.
Воно не добре - вважати на особу злого, | щоб праведника на суді скривдити.
Уста безумного ведуть до сварки, | і губи його викликають удари.
Уста безумного - його руїна; | губи його - сіть на його душу.
Слова донощика неначе ласощі, | які до самого споду в животі доходять.
Недбалий у своїй роботі | - руїнника брат рідний.
Ім'я Господнє - міцна башта: | праведник утече до неї - і безпечний.
Багатого достатки - його місто-твердиня, | і, на його думку, як стіна висока.
Перед погибіллю бундючиться людське серце, | а перед славою - покора.
Хто, не вислухавши, відповідає, | дурнота на того й сором.
Дух людини підтримує її в недузі, | а дух прибитий хто може перенести?
Серце розумного знання здобуває, | і вухо мудрих шукає науки.
Дарунок людини розширює йому дорогу, | і до вельмож його доводить.
Хто першим на суді боронить свою справу, здається праведним; | та надійде його сусід і його перевіряє.
Жереб закінчує спори | й вирішує між могутніми.
Уражений брат - немов місто-твердиня, | і чвари - немов засуви в замку.
Плодом уст людини наповнюється його нутро, | і він насичується здобутком губ своїх.
Смерть і життя - у владі язика; | хто його любить, той плоди його їстиме.
Хто знайшов жінку, знайшов добро велике | й від Господа одержав ласку.
Бідний благально говорить, | а багатий відказує жорстоко.
Бувають приятелі на погибель; | але буває друг від брата прихильніший.
Примхливий шукає сваволі, стає проти всього розумного.
Нерозумний не хоче навчатися, а тільки свій ум показати.
З приходом безбожного й ганьба приходить, а з легковаженням сором.
Слова уст людини глибока вода, джерело премудрости бризкотливий потік.
Не добре вважати на обличчя безбожного, щоб праведного повалити на суді.
Уста нерозумного тягнуть до сварки, а слова його кличуть бійки.
Язик нерозумного загибіль для нього, а уста його то тенета на душу його.
Слова обмовника мов ті присмаки, і вони сходять у нутро утроби.
Теж недбалий у праці своїй то брат марнотратнику.
Господнє Ім'я сильна башта: до неї втече справедливий і буде безпечний.
Маєток багатому місто твердинне його, і немов міцний мур ув уяві його.
Перед загибіллю серце людини високо несеться, перед славою ж скромність.
Хто відповідає на слово, ще поки почув, то глупота та сором йому!
Дух дійсного мужа виносить терпіння своє, а духа прибитого хто піднесе?
Серце розумне знання набуває, і вухо премудрих шукає знання.
Дарунок людини виводить із утиску, і провадить її до великих людей.
Перший у сварці своїй уважає себе справедливим, але прийде противник його та й дослідить його.
Жереб перериває сварки, та відділює сильних один від одного.
Розлючений брат протиставиться більше за місто твердинне, а сварки, немов засуви замку.
Із плоду уст людини насичується її шлунок, вона насичується плодом уст своїх.
Смерть та життя у владі язика, хто ж кохає його, його плід поїдає.
Хто жінку чеснотну знайшов, знайшов той добро, і милість отримав від Господа.
Убогий говорить благально, багатий же відповідає зухвало.
Є товариші на розбиття, та є й приятель, більше від брата прив'язаний.
Своєвольний всього забагає; він устає проти всього, що каже розум.
Дурний не любить знання, хиба тілько, щоб повеличатись дотепом.
З безбожником приходить і погорда, а з безчесним - сором.
Слова в устах мужа - глибокії води; з джерела мудростї - широкий потік.
Вважати на особу безбожного - се дїло погане, тим паче, щоб праведного повалити на судї.
Безумного уста вдаються у сварку, а його слова викликують бійку.
Беспутнього язик - погибель для него, а уста його - се сїть на душу його.
Нашептані слова - неначе лакітки, а все ж вони до дна у череві доходять.
Недбалий в своїй роботї - се рідний брат розтратника.
Імя Господнє - се кріпка тверджа; втече праведник у неї, і він безпечен.
Багатому скарби здаються кріпким містом, він уважає їх за високі мури.
Перед упадком гордуватїє серце в чоловіка, а перед славою - покора.
Хто, не вислухавши, відповідає, той дурень і стид на його спадає.
Дух в чоловіцї підпирає немочі його, а дух прибитий - хто може піддержати його?
Розумного серце здобуває знаннє, й мудрих ухо, знай, про знаннє тілько дбає.
Дарунок розширює чоловікові дорогу, ба й до панів великих його допускає.
Первий в свойму спорі - правий, та приходить його противник, й перевірює справу.
Жереб скінчить позиванку, він чинить розсуд і між панами.
Розгнїваний брат - як утверджене місто, а звяга (з ним) - як засови в замку.
Плодом уст чоловіка наповнюєсь черево його; що його уста зродять, тим він насичуєсь.
Смерть і життє - в руцї язика, й хто любить його, їсти ме плоди його.
Хто знайшов добру жону - знайшов добро й одержав ласку від Господа.
Убогий, благаючи, говорить; багатий промовляє згорда.
Хто хоче приятелїв мати, мусить і самий приязним бути; друг буває од брата прихильнїйший.
Чоловік, що бажає відлучитися від друзів, шукає причини, а завжди буде погордженим.
Мудрости не потребує той, в кого брак розуму, бо радше водиться безумністю.
Коли безбожний прийде в глибину зла нехтує, а на нього находить непошана і погорда.
Слово - глибока вода в серці чоловіка, ріка, що википає, і джерело життя.
Не добре чудуватися лицем безбожних, ані не є праведно зводити праведного на суді.
Губи безумного провадять його до зла, а його уста накликають смертельну сміливість.
Уста безумного є його знищенням, а його губи засідка для його душі.
Страх лінивих скидає вділ, а душі мужів-жінок голодуватимуть.
Хто себе не оздоровляє в своїх ділах є братом тих, що його замучують.
Господне імя у величности сили, а ті праведні, що до нього прибігають, будуть піднесені вгору.
Маєток богатого чоловіка - сильне місто, а її велика слава кидає тінь.
Перед знищенням серце чоловіка піднімається вгору, і перед славою упокоряється.
Як хто відповідає словом раніше ніж послухати, це йому встид і погорда.
Розумний слуга утихомирює гнів чоловіка. Малодушного ж чоловіка хто стерпить?
Серце розумного здобуває сприймання, а уха мудрих шукають зрозуміння.
Дар людини побільшує її і з володарями її садить.
Праведний є своїм оскаржувачем на початку мови. Коли ж нападе противник, він оскаржується.
Насліддя спиняє сварку, а між владами ставить границю.
Коли брат помагає братові (вони) наче сильне і високе місто, а кріпкі наче оснований царський дім.
З плодів уст чоловік наповняє свій живіт, а від плодів своїх губ насититься.
Смерть і життя в руці язика, а хто над ним панує їстиме його плоди.
Хто знайшов добру жінку, знайшов ласки, а від Бога одержав радість. Хто викидає добру жінку, викидає добро, а хто держить розпусну дурний і безбожний. Безумність чоловіка нищить його дороги, а він Бога винуватить своїм серцем.
-
-
Прихоти ищет своенравный, восстает против всего умного.
Глупый не любит знания, а только бы выказать свой ум.
С приходом нечестивого приходит и презрение, а с бесславием - поношение.
Слова уст человеческих - глубокие воды; источник мудрости - струящийся поток.
Нехорошо быть лицеприятным к нечестивому, чтобы ниспровергнуть праведного на суде.
Уста глупого идут в ссору, и слова его вызывают побои.
Язык глупого - гибель для него, и уста его - сеть для души его. (18-8) [Ленивого низлагает страх, а души женоподобные будут голодать.]
(18-9)Слова наушника - как лакомства, и они входят во внутренность чрева.
(18-10)Нерадивый в работе своей - брат расточителю.
(18-11)Имя Господа - крепкая башня: убегает в нее праведник - и безопасен.
(18-12)Имение богатого - крепкий город его, и как высокая ограда в его воображении.
(18-13)Перед падением возносится сердце человека, а смирение предшествует славе.
(18-14)Кто дает ответ не выслушав, тот глуп, и стыд ему.
(18-15)Дух человека переносит его немощи; а пораженный дух - кто может подкрепить его?
(18-16)Сердце разумного приобретает знание, и ухо мудрых ищет знания.
(18-17)Подарок у человека дает ему простор и до вельмож доведет его.
(18-18)Первый в тяжбе своей прав, но приходит соперник его и исследывает его.
(18-19)Жребий прекращает споры и решает между сильными.
(18-20)Озлобившийся брат неприступнее крепкого города, и ссоры подобны запорам замка.
(18-21)От плода уст человека наполняется чрево его; произведением уст своих он насыщается.
(18-22)Смерть и жизнь - во власти языка, и любящие его вкусят от плодов его.
(18-23)Кто нашел [добрую] жену, тот нашел благо и получил благодать от Господа. [Кто изгоняет добрую жену, тот изгоняет счастье, а содеращий прелюбодейку - безумен и нечестив.]
(18-24)С мольбою говорит нищий, а богатый отвечает грубо.
(18-25)Кто хочет иметь друзей, тот и сам должен быть дружелюбным; и бывает друг, более привязанный, нежели брат.