Мудрий син любить науку, | насмішник не слухає напоумлення.
Із плоду уст своїх людина добро їстиме; | жадання зрадників - насильство.
Хто стереже свої уста, той зберігає свою душу; | хто ж свого рота невгамовно роззявляє, тому погибель
Душа лінивого жадає, та нічогісінько не має; | душа ж трудящих насититься.
Праведник слова брехливі ненавидить, | а злий поводиться безсоромно й ганебно.
Безвинного в путях пильнує правда; | грішника губить злоба.
Той вдає багатого, хоч нічогісінько не має, | а той бідного вдає, хоч він і пребагатий.
Викуп життя людини - її багатство; | бідний же загроженим не почувається.
Світло праведних звеселить, | а свічка злих погасне.
Гордість доводить до сварки, | а мудрість із тими, хто слухає пораду.
Майно, швидко нажите, пропадає; | а хто збирає поволі, той багатіє.
Відсунута надія - мука серця; | а здійснене бажання - дерево життя.
Хто словом нехтує, сам собі шкодить; | хто ж заповідь шанує, той матиме заплату.
Наука мудрого - джерело життя, | щоб спастися від сітей смерти.
Добрий розум приносить ласку, | дорога ж віроломних шорстка.
Кожен розумний чинить розважно, | а дурний виставляє дурноту напоказ.
Злий посланець у біду кидає, | а вірний вістун лікує.
Злидні та сором, хто науку відкидає; | а хто приймає напоумлення, той у пошані.
Як здійсниться бажання, душа радіє; | від зла відвертатись - то для дурних осоружно.
Хто ходить з мудрими, сам стає мудрим; | а хто приятелює з дурним, - той зледачіє.
Грішних переслідує нещастя, | а добро - нагорода праведним.
Добрий свою спадщину онукам залишає, | а майно грішника для праведника бережеться.
Цілина бідних родить багато збіжжя; | за браком правосуддя не один гине.
Хто щадить різки, ненавидить сина; | хто ж його любить, той завчасу карає.
Праведний їсть собі досхочу, | а живіт злих терпітиме нестачу.
Син мудрий приймає картання від батька, а насмішник докору не слухає.
З плоду уст чоловік споживає добро, а жадоба зрадливих насильство.
Хто уста свої стереже, той душу свою береже, а хто губи свої розпускає, на того погибіль.
Пожадає душа лінюха, та даремно, душа ж роботящих насититься.
Ненавидить праведний слово брехливе, безбожний же чинить лихе, і себе засоромлює.
Праведність оберігає невинного на дорозі його, а безбожність погублює грішника.
Дехто вдає багача, хоч нічого не має, а дехто вдає бідака, хоч маєток великий у нього.
Викуп за душу людини багатство її, а вбогий й докору не чує.
Світло праведних весело світить, а світильник безбожних погасне.
Тільки сварка пихою зчиняється, а мудрість із тими, хто радиться.
Багатство, заскоро здобуте, поменшується, хто ж збирає помалу примножує.
Задовга надія недуга для серця, а бажання, що сповнюється, це дерево життя.
Хто погорджує словом Господнім, той шкодить собі, хто ж страх має до заповіді, тому надолужиться.
Наука премудрого криниця життя, щоб віддалитися від пасток смерти.
Добрий розум приносить приємність, а дорога зрадливих погуба для них.
Кожен розумний за мудрістю робить, а безумний глупоту показує.
Безбожний посол у нещастя впаде, а вірний посол немов лік.
Хто ламає поуку убозтво та ганьба тому, а хто береже осторогу шанований він.
Виконане побажання приємне душі, а вступитись від зла то огида безумним.
Хто з мудрими ходить, той мудрим стає, а хто товаришує з безумним, той лиха набуде.
Грішників зло доганяє, а праведним Бог надолужить добром.
Добрий лишає спадок і онукам, маєток же грішника схований буде для праведного.
Убогому буде багато поживи і з поля невправного, та деякі гинуть з безправ'я.
Хто стримує різку свою, той ненавидить сина свого, хто ж кохає його, той шукає для нього картання.
Праведний їсть, скільки схоче душа, живіт же безбожників завсіди брак відчуває.
Син мудрий слухає батькової науки, а безпутний не слухає докору.
Із плодів уст своїх насичуєсь чоловік добром, душа же проступників - зло.
Хто стереже уста, той душу вберігає: хто ж рот свій широко отвирає, тому біда.
Душа в лїнивого жадає, та дармо, а душа трудящих засититься.
Праведний ненавидить ложне слово, а безбожник соромить і безчестить.
Безвинного в путях пильнує правда, а грішника губить безбожество.
Той за багатого себе скрізь виставляє, а справдї він нїчого немає; инший видає себе за бідного, а він пребагатий.
Багацтвом викуплює чоловік життє своє, а вбогий й грізьби не чує.
Сьвітло праведних весело горить, у безбожних же сьвічник потухає.
Між гордими - одні тільки сварки, а хто чинить усе за порадою - у тих мудрість.
Богацтво легко нажите пропадає, хто ж трудом доробляєсь, намножує його.
Надїя, коли довго тріває, мучить серце, а справджене бажаннє - се дерево жизнї.
Хто словом нехтує, той шкодить собі, а хто боїться заповідї, той має заплату.
Наука мудрого - се жизняна криниця; вона відвертає від сїтей смертї.
Добрий розум приносить приємність, дорога ж беззаконних пагубна.
Розумний з розглядом дїло робить, а дурний виносить на показ дурноту.
Безбожний посланець у біду попадає, а вірний посланець - ратунок.
Злиднї й стид тому, хто нехтує науку, хто ж підклоняється під докір, той буде в шанобі.
Як спевниться бажаннє, то любо се душі; та дурним не любо відхилятись від злого.
Хто братаєсь із мудрими, буде й сам мудрий, хто ж заходить у дружбу з дурними, - зледачіє.
За грішниками гонить нещастє, а праведним добро в нагороду.
Добрий і внукам зоставляє достатки, а багацтва грішника передержуються для праведного.
Много хлїба родиться й на загонах убогих, та з них не один погибає через непорядок.
Хто жалує лозинки, ненавидить він сина, а хто любить сина, той з малку наказує його.
Праведний їсть до схочу, а черево безбожних терпить недостачу.
Розумний син послушний батькові, а непослушний на погибіль.
Добрий їсть з плодів праведности, а душі беззаконних гинуть невчасно.
Хто береже уста свої, береже свою душу. А хто не береже губ настрашить себе.
Кожний нероба в пожаданнях, а руки мужних в дбанні.
Праведник ненавидить неправедне слово, а безбожний встидається і не матиме сміливости.
Праведність береже незлобних, а гріх поганими робить безбожних.
Є ті, що багатять себе нічого не маючи, і є ті, що впокоряють себе великим багацтвом.
Визволення душі чоловіка власне багацтво, а бідний не підпадає погрозі.
Світло праведним вічне, а світло безбожних гасне. Обманливі душі блукають в гріхах, а праведні щедрять і милосердяться.
Поганий чинить зло з гордощами, а знавці себе - вони мудрі.
Поспішне майно з беззаконням стає меншим, а хто собі збирає з побожністю, помножиться. Праведний щедрить і позичає.
Краще той, що починає помагати серцем від того, що обіцює і наводить на надію. Бо добре бажання дерево життя.
Хто не зважає на діло, не зважатимуть на нього. Хто ж боїться заповіді, цей здоровий. Для обманливого сина не буде ніякого добра, а діла пощастять мудрому рабові і його дорога випрямиться.
Закон мудрого - джерело життя, а нерозумний вмирає в пастці.
Добрий розум дає ласку, а знати закон є добре для розуму, дороги ж нерозумних на погибіль.
Кожний розумний чинить розумно, а безумний розпростер своє зло.
Сміливий цар впадає в зло, а вірний посол його визволяє.
Напоумлення віднімає бідноту і безчестя, а хто береже напімнення прославиться.
Бажання побожних насолоджують душу, а діла безбожних далекі від розуму.
Хто ходить з мудрими буде мудрий, а пізнається той, хто ходить з безумними.
Зло переслідуватиме тих, що грішать, а добро огорне праведних.
Добрий чоловік унаслідить синів синів, а для праведних збирається багатство безбожних.
Праведні проведуть численні роки в багатстві, а неправедні швидко гинуть.
Хто щадить патика, ненавидить свого сина. Хто ж любить, ревно напоумлює.
Коли праведник їсть він насичує свою душу, а душі безбожних голодні.
Мудрый сын слушает наставление отца, а буйный не слушает обличения.
От плода уст своих человек вкусит добро, душа же законопреступников - зло.
Кто хранит уста свои, тот бережет душу свою; а кто широко раскрывает свой рот, тому беда.
Душа ленивого желает, но тщетно; а душа прилежных насытится.
Праведник ненавидит ложное слово, а нечестивый срамит и бесчестит себя.
Правда хранит непорочного в пути, а нечестие губит грешника.
Иной выдает себя за богатого, а у него ничего нет; другой выдает себя за бедного, а у него богатства много.
Богатством своим человек выкупает жизнь свою, а бедный и угрозы не слышит.
Свет праведных весело горит, светильник же нечестивых угасает. [Души коварные блуждают в грехах, а праведники сострадают и милуют.]
От высокомерия происходит раздор, а у советующихся - мудрость.
Богатство от суетности истощается, а собирающий трудами умножает его.
Надежда, долго не сбывающаяся, томит сердце, а исполнившееся желание - как древо жизни.
Кто пренебрегает словом, тот причиняет вред себе; а кто боится заповеди, тому воздается. (13-14) [У сына лукавого ничего нет доброго, а у разумного раба дела благоуспешны, и путь его прямой.]
(13-15)Учение мудрого - источник жизни, удаляющий от сетей смерти.
(13-16)Добрый разум доставляет приятность, путь же беззаконных жесток.
(13-17)Всякий благоразумный действует с знанием, а глупый выставляет напоказ глупость.
(13-18)Худой посол попадает в беду, а верный посланник - спасение.
(13-19)Нищета и посрамление отвергающему учение; а кто соблюдает наставление, будет в чести.
(13-20)Желание исполнившееся - приятно для души; но несносно для глупых уклоняться от зла.
(13-21)Общающийся с мудрыми будет мудр, а кто дружит с глупыми, развратится.
(13-22)Грешников преследует зло, а праведникам воздается добром.
(13-23)Добрый оставляет наследство и внукам, а богатство грешника сберегается для праведного.
(13-24)Много хлеба бывает и на ниве бедных; но некоторые гибнут от беспорядка.
(13-25)Кто жалеет розги своей, тот ненавидит сына; а кто любит, тот с детства наказывает его.
(13-26)Праведник ест до сытости, а чрево беззаконных терпит лишение.