Як почули Санбаллат, і Товія, і араби, й аммонії, й ашдодії, що поправа єрусалимських мурів іде наперед, і що проломи вже загулюються, то обурилися вельми
й змовились усі разом піти війною на Єрусалим і вчинити заколот у ньому.
Та ми стали молитись до Бога нашого й ставили сторожу день і ніч для охорони проти них.
Але юдеї казали: «Немає сили в носіїв, а румовищ багато. Ми не спроможні мур відбудувати.»
Вороги ж наші говорили: «І не знатимуть, і не побачать нічого, як ми вдеремось посеред них, повбиваємо їх і спинимо роботу.»
Коли ж юдеї, що жили міде ними, приходили разів з десять з усіх сторін і казали нам, що ті задумують на нас напасти,
я поставив на низинах за муром, на відкритих місцях, народ за їхніми родинами, з мечами, списами та луками.
Тоді я зробив перегляд і промовив до значних, до старшин і до решти народу: «Не лякайтесь їх, пам'ятайте про Господа великого та страшного й бийтеся за своїх братів, за своїх синів і за своїх дочок, за своїх жінок та за свої хати.»
Отож, як зачули наші вороги, що ми дізнались, і що Бог звів задум їхній нінащо, то всі ми повернулися до муру, кожен до своєї роботи.
Тож від того дня половина моїх людей робила роботу, а друга половина тримала списи, щити, луки та панцері, старшини ж стояли позад усього дому Юди.
Ті, що будували мур, і ті, що носили тягарі, були озброєні; однією рукою робили роботу, а однією тримали зброю.
Кожен, хто будував, мав меч, прив'язаний до боку, і так будували. Коло мене ж стояв сурмач.
Сказав я до значних, до старшин і до решти народу: «Робота велика й розтягнена, і ми розсіяні по мурі, один від одного далеко;
тож де тільки почуєте звук сурми, на те місце збирайтесь до нас. Бог наш буде за нас воювати.»
Отак робили ми роботу, і половина з нас тримала спис від досвітків і аж до появи зірок.
Того ж самого часу сказав я ще народові: «Кожний нехай ночує зо своїм слугою в Єрусалимі, і таким робом вони вночі для нас будуть вартою, а вдень робитимуть.»
Ні я, ні брати мої, ні мої слуги, ні сторожа коло мене, - ніхто з нас не скидав з себе одежі; в кожного в руці був меч.
І сталося, як почув Санваллат, і Товійя, і араби, і аммонітяни, і ашдодяни, що направляється єрусалимський мур, що виломи в стіні стали затарасовуватися, то дуже запалилися гнівом.
І змовилися вони всі разом, щоб іти воювати з Єрусалимом, та щоб учинити йому замішання.
І ми молилися до нашого Бога, і поставили проти них сторожу вдень та вночі, перед ними.
І сказав Юда: Ослабла сила носія, а звалищ багато, і ми не зможемо далі будувати мура!...
А наші ненависники говорили: Вони не знатимуть і не побачать, як ми прийдемо до середини їх, і позабиваємо їх, та й спинимо працю!
І сталося, як приходили ті юдеяни, що сиділи при них, то говорили нам про це разів десять, зо всіх місць, де вони пробували.
Тоді поставив я сторожу здолу того місця за муром у печерах. І поставив я народ за їхніми родами, з їхніми мечами, їхніми ратищами та їхніми луками.
І розглянув я це, і встав і сказав я до шляхетних, і до заступників, і до решти народу: Не бійтеся перед ними! Згадайте Господа великого та грізного, і воюйте за ваших братів, ваших синів, дочок ваших, жінок ваших та за доми ваші!
І сталося, як почули наші вороги, що нам те відоме, то Господь зламав їхній задум, і всі ми вернулися до муру, кожен до праці своєї.
І було від того дня, що половина моїх юнаків робили працю, а половина їх міцно тримала списи, щити, і луки та панцері, а зверхники стояли позад Юдиного дому.
Будівничі працювали на мурі, а носії наладовували тягар, вони однією рукою робили працю, а однією міцно тримали списа...
А в кожного будівничого його меч був прив'язаний на стегнах його, і так вони будували, а біля мене був сурмач.
І сказав я до шляхетних, до заступників та до решти народу: Праця велика й простора, а ми повідділювані на мурі, далеко один від одного.
Тому то в місце, де почуєте голос сурми, туди негайно збирайтеся до нас. Бог наш буде воювати для нас!
І так ми робили працю, і половина їх міцно тримала списи від сходу ранньої зорі аж до появлення зір.
Також того часу сказав я до народу: Кожен з юнаком своїм нехай ночують у середині Єрусалиму, і будуть вони для нас уночі сторожею, а вдень на працю.
І ні я, ані брати мої, ані юнаки мої, ані сторожі, що були за мною, ми не здіймали своєї одежі, кожен мав свою зброю при своєму стегні.
(4-7)Як почув Санаваллат і Товія, і Араби, й Аммонїї, й Азотїї, що мури Ерусалимські відновляються та що виломи зачиняються, то взяла їх досада.
(4-8)І змовились усї пійти разом війною на Ерусалим і збурити його.
(4-9)А ми молились Богові нашому, й ставили проти їх сторожу день і ніч задля оборони.
(4-10)Та Юдеї сказали: Послабшала сила у двигарів, а піску (й вапна) багато; ми не промагаємо будувати муру.
(4-11)А вороги наші говорили: Й не знати муть і не вглядять, як ми впадемо серед їх і повбиваємо їх та й спинимо роботу.
(4-12)Коли ж приходили Юдеї, що жили побіч їх, і казали нам разів з десять із усїх боків, що вони нападуть на нас,
(4-13)Тодї поставив я на низинах коло міста, та за муром на сухих місцях людей по родинах із мечами, з списами їх і з сагайдаками їх.
(4-14)І обдивився я й став, і промовив до старшин та значнїйших і до прочого народу: Не лякайтесь їх; памятайте на Господа великого й страшного й бийтесь за братів своїх, за синів своїх і за дочок своїх, за жінок своїх і за хати свої.
(4-15)Як же зачули наші вороги, що ми знаємо про їх намір, тодї обернув Бог в нїщо раду їх, і ми всї повертались до муру, кожний до своєї роботи.
(4-16)Од того дня половина молодих людей в мене робила роботу, а половина їх держала списи, щити, сагайдаки та панцирі, а старшини стояли позад усього дому Юдиного.
(4-17)Ті, що будували мур і носили тягарі, що на їх накладали, робили однією рукою роботу, а в другій держали спис.
(4-18)Кожний, хто будував, мав свій меч привязаний коло свого стану, й так вони будували. Коло мене стояв трубач.
(4-19)І сказав я до значнїйших і старшин, та до иншого народу: Робота велика й розлягла, і ми розсїяні по мурі далеко один від одного;
(4-20)То ж, звідкіль почуєте ви гук труби, в те місце збірайтесь ід нам; Бог наш воювати ме за нас.
(4-21)Оттак робили ми роботу; й половина держали списи від сходу ранньої зорі доки не з'являлись зірки.
(4-22)Окрім сього, в той самий час сказав я народові, щоб усї ночували в Ерусалимі з своїми наймитами, - й будуть вони в нас одні вночі на вартї, а другі вдень на роботї.
(4-23)І нї я, нї брати мої, нї слуги мої, нї сторожі коло мене не скидали з себе своєї одежі; в кожного був під рукою меч і вода.
І сталося, як почув Санаваллат і Товія і арави і амманіти, що піднялася висота стін Єрусалиму, бо розбиті часті почали заповнюватися і їм видалося дуже поганим.
І всі зібралися разом, щоб піти стати до бою проти Єрусалиму.
І ми помолилися до нашого Бога і поставили на них сторожу вдень і вночі з перед їхнього лиця.
І Юда сказав: Розбита сила ворогів, і землі багато, і ми не зможемо будувати стіну.
І ті, що кривдили нас, сказали: Не взнають і не побачать доки не прийдемо посеред них і вибємо їх і спалимо працю.
І сталося, як прийшли юдеї, що живуть близько них, і вони нам сказали: Ідуть з усіх місць проти нас!
І я поставив в найнижчих місцях за мурами, в захоронених місцях, і я поставив нарід за родами з їхніми мечами, їхніми списами і їхніми луками.
І я побачив і встав і сказав до визначних і до вождів і до осталих з народу: Не бійтеся їхнього лиця. Згадайте велике і страшне нашого Бога і станьте до бою за ваших братів, ваших синів і ваших дочок, і ваших жінок і ваші доми.
І сталося, коли наші вороги почули, що відоме стало нам, і що Бог знищив їхню раду, і що всі ми повернулися до мура, (кожний) чоловік до свого діла.
І сталося, що від того дня половина вигнаних робили діло, і половина їх сторожила, і списи і щити і луки і броня і володарі за всім домом Юди,
за тими, що будували мур. І ті, що несли тягарі (були) в зброї. Однією рукою він творив своє діло, і однією держав списа.
І ті, що будували, (кожний) чоловік (має) свій меч підперезаний на його бедрах і будують, і той, що трубить в ріг близько себе.
І я сказав до визначних і до володарів і до осталих з народу: Діло широке і велике, і ми розсипані по мурі далеко чоловік від свого брата.
В місці, де лиш почуєте голос рогу, туди зберетеся до нас, і наш Бог воюватиме за нас.
І ми, що чинимо діло, і половина їх держать списи від сходу ранньої зірки аж до виходу зірок.
І в тому часі я сказав до народу: Кожний з своїми слугами перебувайте посеред Єрусалиму, і хай у вас буде вночі сторож і в день діло.
І був я і мужі сторожі за мною, і не було з нас такого чоловіка, що скидав свою одіж.
(4-7)Когда услышал Санаваллат и Товия, и Аравитяне, и Аммонитяне, и Азотяне, что стены Иерусалимские восстановляются, что повреждения начали заделываться, то им было весьма досадно.
(4-8)И сговорились все вместе пойти войною на Иерусалим и разрушить его.
(4-9)И мы молились Богу нашему, и ставили против них стражу днем и ночью, для спасения от них.
(4-10)Но Иудеи сказали: ослабела сила у носильщиков, а мусору много; мы не в состоянии строить стену.
(4-11)А неприятели наши говорили: не узнают и не увидят, как вдруг мы войдем в средину их и перебьем их, и остановим дело.
(4-12)Когда приходили Иудеи, жившие подле них, и говорили нам раз десять, со всех мест, что они нападут на нас:
(4-13)тогда в низменных местах у города, за стеною, на местах сухих поставил я народ по-племенно с мечами их, с копьями их и луками их.
(4-14)И осмотрел я, и стал, и сказал знатнейшим и начальствующим и прочему народу: не бойтесь их; помните Господа великого и страшного и сражайтесь за братьев своих, за сыновей своих и за дочерей своих, за жен своих и за домы свои.
(4-15)Когда услышали неприятели наши, что нам известно намерение их, тогда разорил Бог замысел их, и все мы возвратились к стене, каждый на свою работу.
(4-16)С того дня половина молодых людей у меня занималась работою, а другая половина их держала копья, щиты и луки и латы; и начальствующие находились позади всего дома Иудина.
(4-17)Строившие стену и носившие тяжести, которые налагали на них, одною рукою производили работу, а другою держали копье.
(4-18)Каждый из строивших препоясан был мечом по чреслам своим, и так они строили. Возле меня находился трубач.
(4-19)И сказал я знатнейшим и начальствующим и прочему народу: работа велика и обширна, и мы рассеяны по стене и отдалены друг от друга;
(4-20)поэтому, откуда услышите вы звук трубы, в то место собирайтесь к нам: Бог наш будет сражаться за нас.
(4-21)Так производили мы работу; и половина держала копья от восхода зари до появления звезд.
(4-22)Сверх сего, в то же время я сказал народу, чтобы в Иерусалиме ночевали все с рабами своими, - и будут они у нас ночью на страже, а днем на работе.
(4-23)И ни я, ни братья мои, ни слуги мои, ни стражи, сопровождавшие меня, не снимали с себя одеяния своего, у каждого были под рукою меч и вода.