Про переклади Біблії українською мовою

У 1842 р. Галицький письменник М. С. Шашкевич почав переклад Нового Завіту з церковнослав`янського тексту, але до своєї кончини в 1843 р. закінчив тільки Євангеліє від Іоанна і 5 глав Євангелія від Матвія. Цей переклад був опублікований в 1884 р. у Львові.  М. А. Максимович, ректор Київського університету, переклав на українську мову Псалтир і видав його в 1859 р..  Ф. С. Морачевський, директор Ніжинського ліцею, в 1860 р. зробив переклад Євангелій, а в 1863 г.- усього Нового Завіту. Восени 1860 р. він відіслав свій переклад Євангелій від Матвія і від Іоанна Петербурзькому митрополиту Ісидору з проханням посприяти виданню праці. Проте після наради з членами Святійшого Синоду митрополит сповістив Морачевського, що переклад Євангелій не може бути допущений до друку. Але письменник продовжив роботу і в 1862 р. відправив свій переклад Євангелій у С.-Петербурзьку Академію Наук з проханням відрецензувати текст і у разі схвалення посприяти його виданню. Переклад був високо оцінений петербурзькими ученими (Науменко В.- Ф. С. Морачевский і його літ. діяльність // Київська старовина. 1902. Дек. Т. 79. С. 475-476), проте влада заборонила його друкувати. Євангелії в перекладі Морачевского з паралельним церковнослав`янським текстом вдалося видати в Москві вже після смерті письменника : Євангелія від Матвія - в 1906 р., від Марка - в 1907 р., від Луки - в 1908 р., від Іоанна - в 1911 р. Всі 4 Євангелії разом, без паралельного церковнослав`янського тексту, були надруковані у Львові в 1921 р.

П. А. Куліш почав працювати над перекладом Біблії в 1867 р. В 1869 р. у Львові він анонімно видав переклад П`ятикнижжя і Книги Йова, в 1871 р.- Псалтир. У тому ж році Куліш переїжджає у Відень і разом з І. Пулюєм переводить Новий Завіт з грецького тексту. У 1879 р. цей переклад був завершений і виданий в 1880 р. у Львові. Британське і іноземне біблійне товариство (БІБТ) в 1885 р. купило право видання цього перекладу Нового Завіту. Куліш продовжував працювати над перекладом Старого Завіту до своєї смерті в 1897 р..  Роботу над перекладом закінчили І. С. Нечуй-Левицький і І. П. Пулюй. У 1901 р. БІБТ купило право видання цього перекладу і в 1903 р. видало увесь Старий Завіт, в 1904 р. у Відні - усю Біблію під заголовком "Святе Письмо Старого i Нового Завіту мовою русько-украïнською". 

Мова цього перекладу(що дістав назву Біблія Куліша) рясніла штучними словами і полонізмами. Проте Біблія Куліша була першим досвідом повного перекладу тексту Біблії на сучасну українську мову (без неканонічних книг).

В той же час власний переклад Євангелій на українську мову здійснив М. Лобадовський і прислав його в Синод. Імператорська Академія Наук направила працю Лобадовського на рецензію українському філологові П. Житецькому, який піддав переклад критиці, заявивши, що Лобадовський занадто залежить від тексту російського Синодального перекладу (з якого він і перекладав) і що його переклад повний зайвих неологізмів. Кращим українським перекладом Євангелій Житецький вважав працю Морачевського.  

У 1903 р. у Львові вийшов переклад Нового Завіту і Псалтир О. Бачинського, надрукований паралельно з церковнослав`янським текстом. Це було перше уніатське (греко-католицьке) видання Священного Писання; його переклад був зроблений з церковнослав`янської. Біблія Бачинського не отримала широкого поширення. У 1921 р. в Жовкві Базиліанський орден (Василіянський орден св. Василія Великого (ЧСВВ)) видав Пятикнижжжя і Новий Завіт в перекладі Я. Левицького. Його переклад Псалтиря вийшов в 1925 р. Приблизно в той же час М. Кравчук здійснив переклад Четвероєвангелія з грецької мови і забезпечив його примітками (Львів, 1937). Після другої світової війни український емігрант базиліянин Т. Галущинський знову перевів Четвероєвангеліє (Рим, 1946) з грецької.

У 1937 р. Український науковий інститут у Варшаві опублікував напрестольне Євангеліє на українській мові в дещо відредагованому перекладі Морачевського, яке пізніше двічі перевидавалося (Вінніпег, 1948; Баунд-Брук, 1966).

1 квітня 1936 р. професор І. Огієнко підписав у Варшаві з БІБТ договір на право видання його українського перекладу Біблії з мов оригіналу. У 1937 р. у Львові був виданий його переклад 4 Євангелій, а в 1939 р. у Варшаві – Нового Завіту з Псалтирем. 19 липня 1940 р. Огієнко закінчив переклад усієї Біблії, але з причини  другої світової війни видання її було відкладено. У 1950 р. БІБТ зібрало Ревізійну комісію з українського перекладу Біблії, яка разом з перекладачем переглянула текст Огієнко, виправила його і в 1955 р. передала в друк. У 1962 р. в Лондоні БІБТ видало повну Біблію (без неканонічних книг) в перекладі Огієнко - "Біблiя, або книги Святого Письма Старого й Нового Заповiту iз мови давньоєврейскоï та грецькоï заново перекладена". У нім вперше використовувалася реформована граматика української мови. Останнім часом цей переклад неодноразово перевидавався і є найбільш поширеним українським перекладом Священного Писання.

У 1957 р. в Римі під патронатом греко-католицького митрополита Івана(Бучко) вийшов переклад усієї Біблії (з другоканонічними книгами) священника Івана Хоменка - Римська Біблія. Літературно-лінгвістичну редакцію тексту здійснили письменники И. Костецький і В. Барка. У новій редакції видана Українським біблійним товариством в 1992 р., після чого неодноразово перевидавалася. Переклад орієнтується на академічний правопис 1920 р.; текст забезпечений примітками. Українська греко-католицька Церква вживає Римську Біблію за богослужінням.  

У 1988 році до 1000-річчя Хрещення Русі Український екзархат РПЦ видав "Новий Заповiт Господа нашого Iсуса Христа"(К., 1988)., який здійснила на поч. 1970-их богословська комісія під керівництвом тоді ще митрополита Філарета; Ім'я перекладача в книзі не вказане, текстом, мабуть, є знову відредагований переклад Морачевского. У 2004 р. Святійший Патріарх Філарет представив, здійснене Київським Патріархатом, видання першого повного православного перекладу Біблії українською мовою, що включав, як канонічні, так і неканонічні книги. Слід зазначити, що переклад Філарета було виконано не з оригінального тексту (староєврейською та грецькою мовами), а з російськомовного синодального перекладу.

З публікацій 90-х рр. XX ст. необхідно відмітити переклад Євангелія, зроблений Л. Герасимчуком (Вiтчизна. 1990. № 3, 5, 7, 9), "Новий Завiт : новий переклад"(Мінськ, 1994) і "Новий Заповiт сучасною мовою"(К., 1996), зроблені, мабуть, протестантами, а також видання "Бiблiя з коментарями для повного життя: Новий Завiт з симфонiєю" (Мінськ, 1998)

У 2001 р. у Львові Українське біблійне товариство випустило Новий Завіт в перекладі архімандрита Греко-Католицької Церкви Рафаїла Турконяка. Робота над перекладом Рафаїла Турконяка здійснювалась за прохання Патріарха Греко-Католицької Церкви Йосифа –кардинала Сліпого (1975р.) і за дорученням створеного 1991 року Українського Біблійного Товариства. Правління Товариства звернулося до очільників усіх християнських Церков, що на той час входили до складу УБТ, за благословенням на переклад —  Патріарха Київського і всієї України Української Православної Церкви Київського Патріархату, глави Церкви Євангельських Християн-Баптистів України, старшого єпископа Церкви Християн Віри Євангельської України, та президента Церкви Християн Адвентистів Сьомого Дня в Україні — і отримало сердечне благословення на започаткування нового повного українського перекладу Біблії з мови оригіналу. В червні 2011 року вийшов у світ повний переклад Біблії Р.Турконяка (УБТ). Загалом, до успішного здійснення цього перекладу доклалися без винятку всі християнські церкви України. Як оригінал використовувався LXX (Переклад сімдесяти тлумачів - збірка перекладів Старого Завіту старогрецькою мовою, виконаних в III - II віках до н. э. у Александрії. Часто позначається LXX (число сімдесят, записане римськими цифрами) ). Нові археологічні відкриття й знахідки, зокрема Кумранські тексти, в багатьох християнських країнах піднесли грецький текст на рівень канонічного.

Літ.: Bладимиров П. В. Обзор южнорус. и западнорус. памятников письменности от 11 до 17 столетия. К., 1890; Житецький П. Г. О переводах Евангелия на малорусский язык // ИОРЯС. 1906. Т. 10. Кн. 4. С. 22-27; Комаров М. П. Морачевський та його переклад св. Євангелiя на украïнську мову. Од., 1913; Стебницький П. Ф.  Е. Корш и украинское Евангелие // Укр. жизнь. 1915. № 3-4. С. 106-110; Біднов В. Кулiш i його переклад св. Писма. Львiв, 1931; Чижевський Д. История украинской лит-ры. Н.-Й., 1956; Иларiон, митр. Бiблiйнi студiï. Вiннiпег, 1963; Горбач О. Мовостиль новiтнiх переклаiв Св. Письма на украïнску народну мову XIX-XX вв. // Науковi зап. Украïнского вiльного ун-ту. Мюнхен, 1988. Ч. 13; Смага Д. Iван Огiєнко - перекладач Святого Письма // Духовна i науково-педагогiчна дятельность I. I. Огiєнка в контекстi украïнського нацiонального вiдрождения (до 110-рiччя вiд дня нарождення). Кам'янець-Подiльский, 1992; З розповiдi перекладача Рафаiла Турконяка // Бюл. Украï нського бiблiйного товариства. 1998. № 8. С. 13-14. Німчук В. В. Священное Писание на укр. языке // Роль Библии в становлении и развитии слав. лит. языков. М., 2002. С. 39-69.